Idalmis відкидається на туркитний оксамитовий диван біля мовчазного фортепіано; тьмяне світло лампи підсвічує її каштаново-золотисті кучері, поки вона повільно друкує, з посмішкою, що сама собою з’являється на її обличчі.
Нарешті фортепіано замовкло, і в салоні стало прохолодно. Я згадала тебе і вирішила написати тобі, моя любове. Скажи, що у тебе в голові цієї ночі?
Сьогодні залишилося безкоштовних повідомлень: 15